Реформа судової системи України

Евгений Галаган | 2.11.2020 20:23

Sud04

Судова система України, повинна включати судочинство конституційне, загальне, спеціальне.

Для сучасної судової реформи необхідно створити Конституційну раду, куди повинні входити дві категорії суддів — за правом і за призначенням. Суддями за правом вважаються тільки колишні президенти, які отримують цей статус пожиттєво і мають право бути кандидатами для призначення на посаду голови Конституційної ради. Суддів інших категорій призначають терміном на 6 років: Президент, Коаліція та Опозиція (які створені у Верховній Раді). Кожний — третину.

Конституційна рада повинна формуватися в такий спосіб і терміни, щоб в подальшому оновлюватися на третину кожних два роки.

Конституційна рада повинна мати такі повноваження:

— здійснювати підготовку і контроль за виборами Президента;

— констатувати вакансію посади глави держави, коли він за станом здоров’я неспроможний виконувати свої повноваження;

— консультувати главу держави при запровадженні надзвичайного стану;

— розглядати відповідність низки актів Основному законові країни;

— контролювати відповідність міжнародних договорів Основному законові;

Суб’єктом конституційного подання з приводу конституційності звичайних законів є Президент, Прем’єр-міністр, голова Верховної Ради та 150 депутатів.

В системі загального судочинства України необхідні тотальні зміни.

Як нова модель функціонування, з урахуванням діючої моделі судочинства, пропонуються наступні кроки:

Система судів загальної юрисдикції має включати: місцеві суди малої інстанції, місцеві суди великої інстанції, апеляційні суди, суди присяжних, Верховний Суд України.

Місцеві суди малої інстанції, де судді обираються Громадою, повинні розглядати усі справи з сумою позову не більше ніж…( наприклад 20 млн. гривень і кримінальні справи, які передбачають позбавлення волі терміном на два роки, або штраф на суму до 800 тис. гривень.) Справи розглядаються одним суддею, хоча до складу суду входять декілька представників місцевого суду великої інстанції.

Місцеві суди великої інстанції в складі трьох суддів розглядають цивільні і кримінальні справи як суди першої інстанції. При цих судах необхідно створити слідчих суддів, які будуть здійснювати контроль за слідством і відповідати за організацію слідства та діяльність поліції і прокуратури в цьому процесі.

Апеляційні суди повинні колегіально розглядати апеляції на місцеві суди великої інстанції. Апеляційні суди мають право залишати рішення суду першої інстанції без змін або скасовувати його і прийняти нове рішення за суттю справи, а в окремих випадках направляти справу до нижчого суду для повторного розгляду.

Необхідно створити Суди присяжних, в котрих головуючий обов’язково є одночасно головою апеляційного суду, включити двох суддів і дев’ятьох присяжних. Обвинувачувальний вирок суду присяжних апеляційному оскарженню не підлягає, а виправдальний вирок не може бути оскаржений взагалі. Ця модель суду присяжних на відміну від англо-американської полягає в тому, що тут рішення приймають судді професіонали разом з представниками народу.

Треба скасувати вищі спеціалізовані суди, а на чолі загального судочинства повинен стати Верховний Суд України, який буде включати шість палат (три з цивільних та по одній із соціальних, комерційних і кримінальних справ). Верховний Суд України повинен розглядати касаційні скарги на рішення апеляційних судів і судів присяжних, а також за новими виявленими обставинами.

Українське процесуальне законодавство повинне чітко вказувати випадки, які є підставою для касаційного оскарження:

— відверте порушення закону;

— помилка у трактуванні закону;

— перевищення влади;

— недотримання приписів при попередженні про недійсність результатів.

До спеціального судочинства відноситься адміністративна юстиція.

Адміністративні суди, як перша інстанція, розглядатимуть справи, пов’язані з оскарженням адміністративних актів органів державного управління і місцевого самоврядування і дій посадових осіб, що порушують майнові та соціальні права громадян, а також права державних службовців під час виконання ними адміністративних функцій.

Апеляційні адміністративні суди розглядатимуть апеляції на рішення судів першої інстанції.

Необхідно створити Державну раду, яку формально буде очолювати голова уряду, і котра буде вищим органом адміністративної юстиції, здійснювати консультативні функції щодо урядових рішень, розглядати апеляції на рішення спеціалізованих адміністративних установ (таких, як Рахункова палата чи Суд бюджетної дисципліни), виконувати функцію касаційної інстанції щодо рішення адміністративних апеляційних судів.

Конче необхідно підвищити роль адвоката. Адвокат, який після оприлюднення розгляду ідентичноі справи в будь якому суді, довівши ідентичність справи, та обставин, але отримавши протилежне рішення суду – повинен:

— подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду, а в разі незадоволенням рішенням, до суду вищої інстанції, згідно законодавства;

— звернутися до Вищої Ради магістратури з поясненнями і викласти свої погляди на справу, а Вища Рада повинна взяти цю справу на контроль.

— звернутися до прокуратури з поясненнями і викласти свої погляди на справу, а прокуратура повинна взяти Ії на контроль.

Після проходження справи по усім судовим інстанціям та після розтлумачення пленумом Верховного Суду – прокуратура і Вища Рада магістратури повинні зробити висновки (включно з кадровими, або кримінальними), по відношенню до суддів. А результати оприлюднити в засобах масової інформації.

Закон надає право адвокатам звертатися до Вищої Ради магістратури. Це суттєво підвищить роль Вищої Ради магістратури в державі та суспільстві.

Категории: Мир| государство

Метки: