Пропагандистські наслідки
Година запитань до Уряду і, зокрема, звіт Прем’єр-міністра на минулому пленарному тижні у Верховній Раді завершився неймовірно гучним скандалом. Новина миттєво розлетілась по всьому світу. Неочікуваний вчинок одного з народних депутатів, який зірвав засідання парламенту, став новиною номер один у світових ЗМІ.
Так, вся країна спостерігала за, здавалось би, черговою бійкою в залі парламенту навіть не підозрюючи, які наслідки можуть чекати на нашу країну в контексті міжнародної співпраці. Коментар народного депутата України Олександра Горбунова далі.
Інцидент, який відбувся у Верховній Раді України під час річного звіту коаліційного Уряду, є неприпустимим для європейського парламентаризму. Мені складно знайти адекватне пояснення для таких дій парламентаря. Разом з тим, я майже впевнений, що цей вчинок члена фракції БПП став агресивним наслідком масштабної і цілеспрямованої антипрем`єрської кампанії, яка декілька місяців тривала у країні. Особливо це стало відчутно напередодні звіту Уряду. Ми можемо по-різному ставитись до Прем’єр-міністра особисто та його звіту зокрема. Проте, ми не можемо забувати про те, що з першими особами держави така поведінка – це ляпас Україні.
Ми не повинні забувати про те, що Уряд і управління країною – це не лише Арсеній Яценюк. В Кабінеті Міністрів представлені чотири фракції і кожен міністр має своє коло повноважень. Отож і відповідальність лежить не лише на Прем’єр-міністрові, а й на всіх членах Кабміна та на всіх фракціях Коаліції. До речі, кандидатури більшості міністрів були подані саме тією фракцією, представник якої і скоїв необдуманий вчинок.
Невже в пориві гніву, критикуючи роботу Прем’єра та Уряду ніхто не помітив, що відбудована та зміцнена українська армія, яка сьогодні здатна дати відсіч будь-кому, Україна не стала банкрутом, збільшені золотовалютні резерви з 6 до 13 млрд. дол., на рахунках казначейства не 108 тис. грн., а 95 млрд. грн.?! Своєчасно виплачуються пенсії, зарплати, субсидії і взагалі підтримується економічна ситуація в країні. Україна стала енергетично незалежною від Росії, а завдячуючи реформі децентралізації, державний і місцеві бюджети додатково отримали близько 40 % доходів.
Хіба ми не бачимо, що за багато років почали ремонтувати і дороги, і соціальні об’єкти тощо?! Ми не можемо допустити, щоб один інцидент та спланована пропаганда перекреслили рік тяжкої роботи. Україна і так вже, завдяки цьому вчинку, понесла іміджеві втрати, які можуть відобразитися на інвестиційних програмах, запланованих для України.
Ситуацією, яка сталася у стінах парламенту, із задоволенням скористалися всі російські телеканали та проросійські пропагандистські сили в Україні. В той час коли йде відкрита війна, в тому числі й інформаційна, дехто з українських парламентарів вже відкрито грає на користь ворогу, тим самим розхитуючи ситуацію в Україні.
Мені дуже прикро, що в моєму рідному місті, яке вже скоро має змінити назву, проросійськими силами лобіюється його новороська назва «Єлисаветград». Історично, у 18 столітті саме з Єлесаветграду були направлені російські війська для знищення Запорізької Січі, знищення державних інституцій – Гетьманщини, Слобожанщини, знищення тодішнього українського самоврядування, як це зроблено зараз на окупованих територіях Сходу України. Саме з Єлесаветградських земель починалась територія Новоросії.
Останніми роками дуже багато з того нового, що з’являлось, а це телепрограми на місцевих телеканалах, нові назви вулиць, так чи інакше мало прив’язку до історії царської імперії – вулиця Дворцова, «Єлисаветградський книговир» тощо. В усьому згадування і порівняння Кіровограда з містом імперського періоду, неймовірна маса реклами Єлисаветграда. Зомбуючий 25-й кадр присутній повсюди. Схема піару проросійської назви нагадує те інформаційне нав’язування, яке проводилось на Донбасі до появи ДНР та ЛНР. Інформаційна кампанія, щодо популяризації вигідної для Росії назви «Єлисаветград» та впливу на свідомість жителів Кіровограда наразі досягла апогею.
Радує те, що у депутатів міської ради минулого скликання вистачило мудрості не підтримати результати проведеного незаконного опитування щодо вибору назви міста. Хоча лобісти Єлисаветграда, чомусь вирішили, що думку громади можна визначити через закриті картонні скриньки, вибірковість паспортної перевірки, не говорячи про демократичність визначення результатів «опитування» та час його проведення. Про які результати «опитування» можна говорити? І взагалі, ну дуже мені це все нагадує сумнозвісні «референдуми» в так званих «ЛНР» і «ДНР».
Ми прийняли декомунізаційні закони, завдяки яким мапа України нарешті буде позбавлена тоталітарної символіки.
Як можна повертатись до назв Новоросії, коли через ідею її відтворення ми маємо збройний конфлікт на нашій території?! Як пояснити нащадкам, що на 25-му році незалежності, на другому році війни з Росією, українці відмовились від комуністичних символів, а замість них повернулись до імперських? Перейменувавши Кіровоград на Єлисаветград, ми дамо сигнал і «запросимо» російських правителів прийти і господарювати на нашій землі.
Ми повинні пам`ятати, що збереження чи відновлення російсько-імперських назв буде суперечити ст. 11 основного закону – Конституції України. А ця стаття зазначає, що «Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України».
Основною задачею для нас, українців, перш за все є збереження цілісності української землі. Ми не можемо припускатись фатальних помилок у своїх висловлюваннях та поведінці, піддаватись емоціям та розхитувати і без того складну ситуацію в країні.
Наталка Затока
