Час швидко змінюється. Актуальність втрачають багато речей. Політична програма, яка була презентована 2009 року була переосмислена та значно доповнена. До вашої уваги нова версія цього документа. Ми починаємо новий відлік часу, і сьогодні ми розкажемо про пенсійну реформу.

Кожні два-три роки Україна починає зриватися в передвиборчу вакханалію. Політична активність у нас ніколи по-справжньому не згасає, хіба що на короткий літній період, коли потенційні кандидати роз’їжджаються на вакації. Політичний градус протистояння починає доходити до критичних значень приблизно за півроку — рік до офіційного старту розповідей політичних казочок і розпилення космічних обіцянок.

Вибори і пристрасті навколо них в нашій країні не закінчуються ніколи. Ми дуже емоційна нація і в криках, бійках, маскарадних костюмах, на ток-шоу і на численних форумах, намагаємося побачити зерна сенсу і раціональності. Але, на жаль, їх там як не було, так і немає!

Всі намагаються відповідати моменту і моді, копіюючи один одного і кажучи вже порядком обридлі меседжі і проповіді, від яких виборець вже давно втомився. Як і втомився від потьмянілих і надокучливих осіб, що займають керівні крісла вже не один десяток років.

Ці герої як завжди не актуальні, їх «ідеї» вже давно дешевше паперу, на якому вони написані і який викидають після з’їздів навіть члени їх партій. В них немає ні сміливості, ні стратегії, ні новизни, ні довгостроковості. У них немає розуміння, що успіх можливий, якщо ми перестанемо використовувати кальку з розрізнених уявлень про легкість і всесилля чужоземних заклинателів-гуру економічних і соціальних реформ. Перемога можлива, але тільки коли буде зламана мертвонароджена система родом з СРСР і раннього Кучми. Давно вже необхідно прописати крок за кроком, куди, навіщо, якими силами і як довго ми, як громадяни країни, готові рухатися.

Я не буду критикувати або аналізувати послання і розрахунки активізованих і заангажованих популістів. За мене це зроблять сотні коментаторів і аналітиків. Мені простіше запропонувати свій рецепт успішної держави.

Перед вами перша стаття про ту країну, яку необхідно побудувати і про державну систему, в якій буде жити справжня Справедливість.

Сьогодні мова піде про пенсіонерів, пенсійний фонд та про пенсії. Чому я починаю з цієї частини соціуму?

Бо у них вкрали все!

Вкрали молодість, здоров’я, надії, гроші і сенс.

Вкрали цинічно і вихваляючись.

Ми зобов’язані подбати про них, бо скоро на їхньому місці опинимося ми, наші діти і внуки.

Наші батьки, бабусі і дідусі, родичі і знайомі, сусіди і просто «радянські» люди будували цю країну. Будували майбутнє для нас з вами. Шляхом неймовірних зусиль, отримуючи мізерну зарплату. А часто навіть менше половини цієї матеріальної допомоги, примусово «інвестуючи» свої гроші в облігації внутрішньої позики. Їм гарантували і вони вірили, що це не дарма і в майбутньому, обов’язково буде тепло, світло і ситно. Вони будували індустрію, комунікації, наукові центри, обленерго, АЕС і т.д, сподіваючись, що це принесе їм та їхнім сім’ям краще життя, що буде стабільність і справедливість. Саме нашим нинішнім пенсіонерам належали і належать дивом збережені працюючі гіганти та залишки великих проривів масової індустріалізації.

Але справедливість була вкрадена на зламі епох, коли партноменклатура, перефарбувавшись в бізнесменів і капіталістів, поцупила у народу шляхом «прихватизації» найбільш ласі шматки державної власності, заплативши «щасливчикам» сущі копійки, через приватизаційні сертифікати, створивши найбільшу аферу двадцятого століття (після жовтневого ґешефту) . Саме тоді і народився стійкий міф про неефективність держави як власника державних активів. Цей чорний піар експлуатується до сих пір.

Підприємства віддали «ефективним власникам і інвесторам», (зауважте, практично без грошей, але під інвестиційні зобов’язання), після чого, більша частина їх була знищена, а гроші зникли. Гроші та активи зникли, але держава зі своїми соціальними обов’язками нікуди не ділася. Вона апріорі зобов’язана платити гідні пенсії, соціальні виплати та матеріальну допомогу. Але коштів немає! Коштів немає, заводів немає, інвесторів немає, економічного зростання теж немає.

У пенсійному фонді накопичується діра боргів, а постійна інфляція зжирає і без того мізерні доходи. Правда, ніхто не проводив аудит ПФ, але це тема окремої статті.

Існуючі рецепти тільки віддаляють неминучий колапс всієї пенсійної системи.

Постійне збільшення кількості пенсіонерів, імміграційна та демографічна кризи з кожним днем посилюють і без того жалюгідний стан соціального бюджету.

Якщо ми хочемо зламати існуючий негативний тренд і повернути втрачену справедливість, то повинні піти на радикальні і сміливі кроки. І, головне, пропоновані мною зміни, як це не дивно, почнуть поліпшувати життя простих громадян. Дивно, тому що ми вже звикли, що будь-які реформи ведуть лише до зменшення зарплат, прискоренню інфляції і падіння рівня життя. А реальне реформування має полегшувати існування і розширювати зону комфорту.

Головне, що не можна робити, так це реформувати якусь галузь окремо від загальної тенденції розвитку всієї Держави. Держава — єдиний складний організм, який, як і організм людини, повинен працювати злагоджено, збалансовано і без збоїв. Система управління Державою має бути налагодженою, підлягати логіці розвитку і суспільно прийнятим нормам справедливості. Вся логіка системи повинна дотримуватися і гарантувати дотримання «Декларації про права Людини». Державний апарат повинен стояти на сторожі і кримінально переслідувати будь-які спроби порушення цих прав і тим більше нещадно карати тих, хто порушив ці загальноприйняті людські норми.

Система Державного устрою, повинна дозволяти своїм Громадянам жити вільно, собі на втіху, але не за рахунок утиску прав інших громадян. Застосовувати гасло; «Живи і роби як хочеш — Ти індивідуум — Ти вільний, але знай, що як тільки Твоя поведінка почне обмежувати права інших, не залежно від їх статусу, вся Державна машина виступить проти Тебе».

Держава також має розвивати і захищати, не тільки Права, а й НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ, яка неминуче призведе до системи, в якій кожен громадянин України, незалежно і вільно буде працювати, розвиватися, вчитися, доводити почате до кінця і обов’язково стане затребуваним і фінансово забезпеченим. Ми будуємо Держава можливостей.

Які ж рецепти зможуть зламати існуючу паразитичну систему і побудувати нову?

Тільки через те, що в Радянському Союзі недоплачували людям їх реальну заробітну плату і була створена так звана «зрівнялівка» пенсійних нарахувань — солідарна система пенсійного забезпечення, так званий пенсійний фонд. Ідея здорова, але утопічна бо, підприємства, які будували, працювали і були в управлінні держави, платили податки прямо до держбюджету. А методика і методологія складання нинішнього Бюджету, а тим більше його виконання стали просто злодійськими.

Згідно здорового глузду, логіці і соціальній справедливості все, що залишилося після розпаду СРСР, мало б належить тим, хто це побудував, а не шахраям. Але сталося і відбувається банальне і неприкрите злодійство, коли радянські індустріальні флагмани були виведені з держвласності і передані ділкам в управління, а в подальшому у власність. Якщо за жовтневий переворот його героям в 30-40 роки було роздано по заслугах, то виникає питання про історичні паралелі — коли ж …

Але не можна і забувати народну мудрість про ліс рубають, тріски летять…

Тому, цією публікацією, ми пробуємо підняти питання про мирний перехід від «капіталізму з людським обличчям», до соціальної справедливості, яку вистраждав і безумовно заслужив наш багатостраждальний народ. І не через 40 років з Мойсеєм, а за 100 днів, за умови консолідації Нації і її відродження.

Ми починаємо серію публікацій про необхідні кроки і дії для досягнення головної мети — побудови Держави можливостей і соціальної справедливості.

Не поспішайте поливати брудом!

Дочекайтеся кінця всіх публікацій, проаналізуйте, погляньте на все в загальному контексті, з урахуванням всіх аспектів, як політичних, так і економічних. Ну а потім вже будите судити, а краще, якщо зможете, запропонуєте щось взамін.

У нас є відповіді практично на всі питання.

Наші експерти вибудували збалансована модель управління не тільки фінансами та економікою в цілому, але і розробили концепцію створення нової політичної еліти, де не буде «господарів» партій або блоків, а буде демократичний розвиток партійних структур від низу до верху і так далі.

Але про це трохи згодом.

Сьогодні ж йдеться про справедливість і головному прошарку населення нашої країни — пенсіонерів.

Про людей, які понесуть гроші в економіку України, що не підуть купувати валюту і наганяти інфляцію. Про громадян, які заслужили бути щасливими,а не доживати у злиднях, холоді і забутості, втративши віру в краще. І це все з нашої мовчазної згоди. Ніхто, крім нас їм не допоможе.

Виходячи з вищевикладеного, ми констатуємо, що Соціальна справедливість має полягати в тому, щоб:

1) Провести інвентаризацію підприємств, які були побудовані в СРСР і були в першому списку, що не підлягали приватизації. Вони були віддані під міфічні інвестиційні зобов’язання. Не потрібно перекручувань — це ніяка не націоналізація. Просто необхідно провести аналіз і вчинити так, як це робить весь цивілізований світ — зобов’язати нечистих на руку приватизаторів відповісти за невиконання інвестиційних зобов’язань, а підприємства передати в управління ПФ, яке досягне ефективного управління, використовуючи фінансові інструменти, які виправдали себе в світовій економіці. Одним з інструментів, які потрібно використовувати є знаменита «золота акція» наприкладі керівництва «Rolls Royse».

Це не тільки шикарні і дорогі автомобілі. Ц еще великий виробник авіаційних двигунів і енергетичних установок. У 1971 компанія потрапила в скрутне фінансове становище і змушена була оголосити себе банкрутом. Щоб врятувати стратегічно важливе підприємство, його бізнес і активи викупила держава. При Маргарет Тетчер, дану компанію знову виставили на продаж. Проте, уряд не бажав втрачати контроль над «Rolls Royse» і використав одну цікаву схему — золоту акцію. Ця акція залишала умовно невелику частку держави в компанії (15%), але давала власнику воістину необмежені права. Хоча формально бізнесом володіли приватні особи, але ця акція давала уряду право вирішального голосу або вето по будь-якому рішенню компанії. Заборонялися рішення, що йдуть врозріз з державною безпекою та інтересами. Так само заборонялося окремо взятому акціонеру нарощувати частку в компанії до 15%. Ставилося вето на будь-яку спробу продажу або поглинанню компанії. Так само заборонялося в компанію наймати іноземних керуючих. Тільки в 2011, через 24 роки після приватизації, було дозволено призначити іноземного директора !!! Також обмежувався максимальний розмір зарплати для управлінців. У 2013 директор заробив лише 800 тис. фунтів, при тому, що компанія отримала 1,3 млрд. фунтів прибутку !!!

Це лише один приклад того, якою насправді була приватизація за часів Тетчер. Така практика володіння «золотою акцією» була звичайною при приватизації в Великобританії. Вона була настільки вдалою, що почала масово використовуватися урядами інших країн ЄС, таких як Італія, Німеччина, Франція, Іспанія, Португалія.

Єврокомісія постійно намагалася оскаржити законність даної практики, переконуючи, що це дискримінація прав інвесторів, тільки уряди пропускали її рекомендації повз вуха. Наприклад, в 2002 Європейський суд виніс рішення, що золоті акції французького уряду в компанії «Elf Aquitane» є незаконним порушенням правил конкуренції та обмежують потоки капіталу. Так само це рішення стосувалося урядів Португалії та Бельгії. І, незважаючи на те, що було порушено цілий ряд справ проти Німеччини, Іспанії, Італії, Франції і Великобританії з приводу використання цієї практики, вона продовжує використовуватися урядами, як елемент реального управління і контролю раніше приватизованих компаній. І думаю, тут стає зрозумілим, що приватизація, це лише формальність, враховуючи, що підприємства так і залишилися під контролем держави. Сьогодні такий інструмент як вихід компанії на IPO, дозволить уникнути нарощування частки в компаніях.
Але повернемося в майбутню Україну. Ми унікальна країна і рецепти нашого успіху теж будуть унікальними.

Якщо інвестиційні зобов’язання не були виконані, то необхідно віддати вкрадені підприємства в управління Пенсійного Фонду. Якщо ПФ не справляється з цими обов’язками, то потрібно повністю міняти керівництво Пенсійного Фонду, всю команду, а не продавати заводи з молотка. Це потужні підприємства, вони можуть акумулювати колосальні кошти, переробляти сировину, а не експортувати її в Європу і приносити величезний прибуток. І саме з цього прибутку повинен будуватися перший рівень (солідарний), саме ці кошти будуть направлятися на виплату пенсій. Як, на приклад, може працювати така система розподілу прибутку, після сплати податку на прибуток:

30% на пенсійні виплати,

20% на утримання ПФ,

50% на розвиток … але все це може коригуватися.

Далі, необхідно буде вийти на два рівня пенсійного забезпечення:

Перший рівень — солідарний. Він наповнюється за рахунок:

— роботодавця, який повинен платити від 7% до 20% в солідарний фонд в залежності від виплачуваної з.п, пропонується алгоритм … з.п. до 4000грн — 20%, 5000гр — 19%, 6000 — 18%, 7000грн — 17%, 8000 — 16%, 9000грн -15%, від 10000 до 20000 -14%, відповідно від 20000 до 30000 — 13% і так далі, понад 90 000грн — 7%.

Головне — не заганяти підприємця в обов’язкову систему мінімальних заробітних плат, треба створити систему, в якій вигідніше платити відкрито і справедливо, ніж в обридлих «конвертах», а ось відповідальність за відхід від таких мінімальних платежів посилити. Але перевіряти і контролювати не через т.зв. «маски-шоу», а простою логікою витратної частини самих працівників, (вони самі все напишуть, коли їх зарплата, не буде відповідати їхнім витратам), але це наступний розділ, який буде стосуватися вже податкової реформи і добровільному декларуванню.

Також забезпечувати солідарну систему будуть:

— Прибуток підприємств, які були побудовані до 1991 року,

— Кошти, що конфіскуються у хабарників і скнар,

— Податки з т.зв. «Евроблях»

Солідарна система не повинна мати нинішні божевільні диспропорції, коли максимальна пенсія відрізняється від мінімальної на кілька порядків.

Потрібно застосувати коефіцієнт 5. Якщо мінімальна пенсія наприклад 10 000 гривень, то максимальна — 50 000 гривень.

Другий рівень — індивідуальний накопичувальний. Цей рівень накопичення і гарантованого збереження виплат в євро валюті. Суми цього рівня залежать від бажання самого індивідуума, але будуть не менше наведеного алгоритму, а саме:

Працівник платить податок зі своєї з.п, як і роботодавець, тільки в такій пропорції:

до 4000грн — 20%

4000грн — 6000грн — 15%

6000грн — 8000грн — 14%

8000грн — 10000грн — 13%

10000грн — 25000грн — 12%

25000грн — 40000 грн — 11%

40000грн — 55000грн — 10% і так далі,

понад 100000грн — 7% …

З цього платежу 50% зараховується на його персональний накопичувальний рахунок в євро, за курсом дня зарахування і нараховуються по датах і паралельно (тільки інформативно) вказується сума в гривні, для зручності ведення контролю платником.

Кожному працівнику видається контракт і зобов’язання (вексельний), що в такий-то день, такого-то року (це дата настання пенсійного віку згідно закону), пред’явник даних документів отримає всі накопичені їм кошти в євро. І ця сума буде залежати тільки від самого платника і часу. Чим більше років він платить, тим більша сума.

Цей документ дає право отримати ці гроші і родичам (пред’явнику), але законодавчо ввести кримінальну відповідальність за будь-які спроби шахрайства з цими документами, а спробу пропозиції дисконтувати ці документи карати терміном позбавлення волі від трьох років, без пом’якшуючих обставин. Службовці ПФ за такі дії або спроби будуть каратися ще суворіше — мінімум, починаючи від 5 років позбавлення волі.
Другі 50% повинні бути розподілені між фондами по безробіттю, соціального страхування, страхування від нещасних випадків.

Справедливий пенсійний розподіл має гарантувати гідну старість, а ще:

1) Він повинен залежати від того, що і скільки людина платить;

2) Зобов’язаний фіксуватися в Євро і бути гарантованим в європейській валюті;

3) Ці гроші повинні бути в економіці України;

Сьогодні грабують пенсіонерів, особливо цинічно і безжально. Замість того, щоб прийняти закон про прожитковий мінімум і компенсації за те, що вони не можуть оплатити повністю комунальні послуги, ліки і т.п., всі гроші віддаються безпосередньо олігархам і осідають на їх офшорних рахунках. У громадян немає ні бажання, ні можливості жити повноцінним життям.

Щоб підняти економіку і підняти країну, ми зобов’язані, перш за все, підняти рівень життя наших пенсіонерів. Вони вже заробили собі на гідну і багату старість.

Повторюся, потрібно передати, те, що вони створили в їх управління, а інвестори нехай будують нові індустріальні комплекси. Підкреслю, всі підприємства, побудовані ними повинні працювати на них і їх забезпечення, а кошти, які вкрали нувориші та їх ставленики, повинні йти на гідне життя наших батьків.

Ці дії повернуть віру в справедливість і в країну, яка цю справедливість зможе забезпечувати і захищати. В багату, соціально забезпечену державу, захочуть повернутися всі, включаючи прихильників т.з. «русского міра». Але тільки тоді, коли вони зрозуміють і відчують, що їх кошти не розкрадаються, а йдуть на їхні потреби. Ці гроші будуть працювати на економіку всієї країни, збільшуючи купівельну спроможність маси пенсіонерів, які нарешті зрозуміють, що вони жили і працювали не даремно. Позитивні зміни побачать і їх нащадки, які таким чином будуть простимульовані на чесну працю і сплату всіх податків.

Тільки запізніла справедливість поверне віру в державу і принесе мир Україні.

Тільки ми самі зможемо відстояти себе і наше майбутнє.

У наступних наших матеріалах будуть розписані всі необхідні кроки і дії для збереження нашої Держави і швидкого, соціально справедливого її розвитку, на основі нового укладу збалансованого, як економічно, так і політично.

Головний виклик – побудова державного організму, на чолі якого стоятиме побудова Держави можливостей, а не ГУЛАГу для чесних підприємців, «шарашек» для науки та інновацій, феодального управління територіями. Але це такі теми, про які ви дізнаєтеся зі сторінок чи не єдиного друкованого видання незалежного від олігархату.

Борітесь і поборите …

Хай береже Бог Україну

Категория: Программа и Манифест

Метки: Євген Галаган, Євгеній Галаган, пенсії, пенсійна реформа, пенсия, політична програма, програма, програма розвитку України, реформи