Найактуальнішою проблемою в суспільстві є теза про неєфіктивність державного управління майном. Це міф створений тими хто управляв цим майном, та за для придбання цього майна в приватну власність, використовуючи різноманітні схеми, розповсюдили і розповсюджують далі, що Держава неефективний власник.

А «привазитувавши» державні підприємства, за різними схемами, менеджмент залишили український, тільки з більш глибоким контролем та жорстокішими умовами для менеджменту і керівників, що не виконують поставлене перед ними завдання.

19 літнє правління « кланово-олігархічної» системи в Україні обумовлює тим, що близько 80% стратегічно важливих для економіки країни підприємств приватизовані, а інші — перебувають у не ефективному, а іноді й у сумнівному керуванні “ кланів ”.

Приватизаційне законодавство розроблялося безпосередньо під час зміни прав власності й, як результат, не було досягнуто достатнього ступеня прозорості й законності цих процесів, суспільна думка була негативна, а інтереси держави практично не враховувалися.

Все це привело до колосальних втрат грошей у державному бюджеті, не говорячи про загублений прибуток і соціальні наслідки.

Більшість потужних підприємств України, які випускають продукцію світового рівня, не були приватизовані в належному порядку, а практично були передані безкоштовно в керування без належного контролю виконання інвестиційних зобов»язань.

Не вдалося за рахунок приватизації підвищити рівень переоснащення виробництва. Ситуація в сфері відновлення виробничих фондів наближається до критичної риски.

Приватизація в Україні проходила фактично по двох сценаріях:
Перший – через процедуру банкрутства: у цьому випадку для нелегітимного придбання підприємств використовувалися наступні схеми:
— навмисне доведення підприємства до банкрутства
— прихований поділ підприємства на рентабельні й нерентабельні складові
— призначення “ потрібних ” , “ непорядних ”, а часом нелегітимних керівників санацій — арбітражних керуючих
— план санації не захищає інтереси держави
— купівля кредиторської заборгованості по максимально занижених цінах, шляхом тиску й залякування кредиторів “ нечесними ” арбітражними керуючими — наслідок — керований комітет кредиторів
Другий – шляхом придбання підприємств через Фонд державного майна за заниженою ціною. Для даних операцій були задіяні наступні варіанти:
— складання тендерної документації під конкретних покупців, що належать до правлячих кланів, спроможного тиску на керівництво ФДМ;
— інвестиційні зобов»язання, виконання яких мало на увазі тільки « потрібного інвестора» або виконання яких у майбутньому ніхто не збирався виконувати.

Підприємства, що перебувають у державній власності або в яких держава володіє частиною акцій, так само були передані до кола інтересів кланів шляхом призначення керівників (топ менеджерів), що належать і захищають інтереси кланів.

Перераховані вище проблеми змушують по-новому розглянути ситуацію, яка сформувалася в сучасній в Україні.

Керування державними підприємствами й монополіями доцільно здійснювати через державні госпрозрахункові структури, що обумовлено різницею в перспективах розвитку державних і приватних компаній.

У державних госпрозрахункових структур істотним буде перевага – строк роботи керівників (3-5 років) і можливість моніторингу їхньої діяльності в режимі реального часу з моментальним реагуванням на проблеми підприємства, аж до заміни керівників. Після — перехід на нове місце роботи залежно від результатів діяльності підприємства.

Тільки керівники державних госпрозрахункових підприємств будуть зацікавлені в алгоритмі сплати наперед податків з наступним перерахунком наприкінці року (планований річний прибуток оплачується по місяцях).

Це дасть можливість залучати підприємствам додаткові обігові кошти.

Центром упорядкування й моніторингу в даній ситуації повинне стати підприємство по керуванню держпідприємствами і державними монополіями, наприклад, Агентство по Банкрутству й Кризовому Менеджменту (АБКМ), наділене правом законодавчої ініціативи.

У структурі А Б К М необхідно створити госпрозрахунковий Департамент Кризового Менеджменту (Д К М) який повинен мати три управління:
1. управління арбітражних керуючих (санація, ліквідація)
2. управління по менеджменту держпідприємств і держмонополій (корпоративному менеджменту — тимчасове керування підприємствами приватних осіб, що перейшли на роботу в державні органи)
3. управління оперативного кризового реагування.

А Б К М підготує для Міністерства економіки й Генеральної Прокуратури України:
— аналіз, що відповідає даній пояснювальній записці,
— обґрунтування для подачі позовів у суди на ФДМ, несумлінних інвесторів, груп осіб, що створювали тиск на ФДМ, несумлінних арбітражних керуючих (ліквідаторів, санаторів, розпорядників майном),

Всі ці дії дозволять, Міністерству економіки або Генеральній Прокуратурі України подати позови в суди для відновлення законності порушених прав в інтересах держави, а як забезпечення позовів, просити в судів відсторонення, на даному етапі, сьогоднішніх керівників цих підприємств – до остаточного рішення суду. На їхні місця, просити суди, призначити менеджерів із ДКМ. Що зробить не можливим виведення грошей із цих підприємств, а до остаточних рішень судів збереже динаміку виробництва й розвитку цих об»єктів із сумлінною виплатою необхідних податків.

На Д К М повинні бути покладені наступні завдання:
— Керування й моніторинг підприємств доручених йому в керування (у режимі реального часу).
— Складання й впровадження соціальних програм на підприємствах (під керуванням Д К М)
— Розробка й реалізація програм розвитку підприємств (створення Державних Акціонерних Компаній з метою збільшення капіталізації шляхом продажу частини акцій на внутрішньому фондовому ринку — стимулювання українського фондового ринку)
— Складання й впровадження програми поновлення держзамовлення на навчання фахівців всіх категорій ( для підприємств, що знаходяться в керуванні Д К М).
— Складання й впровадження економічних програм розвитку підприємств, що дозволить одержувати максимальні доходи, збільшувати кількість робочих місць, створювати соціальні програми з використанням геополітичного розташування України, шляхом налагодження кооперації між підприємствами.

На ДКМ необхідно покласти наступні обов»язки:
— здійснення державної політики в сфері попередження банкрутства, а також реалізацію процедур поновлення платоспроможності боржників або визнання їх банкрутами всіх державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п»ять відсотків;
— забезпечувати створення організаційних, економічних і інших умов необхідних для реалізації процедури поновлення платоспроможності підприємств або визнання їх банкрутами;
— пропонувати арбітражному суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керівників санації й ліквідаторів);
— організовувати систему підготовки й підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керівників санації й ліквідаторів);
— проводити ліцензування діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керівники санації й ліквідаторів);
— забезпечувати реалізацію процедури банкрутства відсутнього боржника;
— здійснювати ведення єдиної бази даних про підприємства по відношенню, до яких порушена справа про банкрутство, визначати й затверджувати форму надання арбітражними керуючими інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних;
— організовувати проведення експертизи фінансового стану всіх державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п»ять відсотків;
— готують на запити суду, прокуратури або інших виконавчих органів висновки про наявність ознак схованого або фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства по всіх державних підприємствах і підприємствам, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п»ять відсотків;
— готувати й подавати в Кабінет Міністрів України документи по здійсненню процедури банкрутства або по розвитку напрямків своєї діяльності.

Категории: Мир| государство

Метки: aktiv.com.ua, вибори, президент, програма, Украина