Складання державного бюджету
Бюджет необхідно базувати на однорічній основі, а оцінки, що містяться в ньому – мають ураховувати прогнозну динаміку розвитку економіки на наступні чотири роки.
На тривалу перспективу (чотири-п»ять років) використовується програмно-цільовий метод обчислення
доходів і витрат, у тому числі системний аналіз, економічні моделі, електронно-обчислювальну техніку.
Державна фінансова інформаційна система. У цій системі здійснюється підготовка бюджету, публікація бюджетних документів і виконання бюджету.
У новому законі поряд з бюджетним роком (він збігається з календарним) необхідно ввести поняття «додаткового періоду». Це час, протягом якого можна проводити певні операції і розрахунки по бюджету за минулий рік.
Встановити мінімальний термін, що повинен проходити між опублікуванням і вступом в силу законів про нові податки та інші платіжні зобов»»язання.
Важлива умова методу — відповідність витрат бюджету його доходам, це створення фінансових резервів. Цей принцип — головна мета усієї фінансової політики.
За рахунок державного бюджету фінансуються дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв»»язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих і т.д.
Реалізація державного бюджету здійснюється в трьох основних формах:
— прямі виплати (в основному на утримання адміністративного апарату),
— витрата коштів по спецрахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона)
— фінансова допомога місцевим адміністраціям.
Витрати на соціальні цілі включають витрати на освіту, охорону здоров»»я, соціальне страхування і соціальне забезпечення, на це треба витрачати від 30 до 40 % бюджетних асигнувань.
На повному державному фінансуванні потрібні перебувати лише початкові школи. Інші види освіти мати змішане фінансування. у системі середньої школи значну питому вагу потрібні мати приватні школи. За навчання в найбільш престижних університетах США (Гарвардському і Колумбійському) зі студентів стягується висока плата (25-35 тис. дол. США у рік). У Японії понад 70% університетів – приватні.
Необхідна єдність, яка виражається в єдиній правовій базі, єдиній бюджетній класифікації, єдності форм бюджетної документації, необхідної для статистичної і бюджетної інформації при формуванні бюджетів, єдність грошової системи; самостійність кожного учасника здійснювати бюджетний процес. Забезпечується наявністю власних і регулюючих джерел доходів, а також правом визначати напрямки їхнього використання.
Потрібно ввести балансовий метод, що полягає у встановленні правильного співвідношення між доходами і витратами бюджетів. Це повинно забезпечити стійкість бюджету і необхідні пропорції в розподілі коштів між сферами господарства, економічними регіонами.
При складанні проекту бюджету ставляться такі цілі:
∙ активний вплив його на підвищення ефективності економіки;
∙ забезпечення погодженості фінансових та інших ресурсів з економічними і соціальними програмами-прогнозами уряду;
∙ встановлення необхідних пропорцій і пріоритетів у витраті коштів;
∙ вишукування джерел для покриття дефіциту бюджету.
Провідну роль у мобілізації коштів до державного бюджету відіграють податки. В основному за їх рахунок створюється фінансова база для виконання державою її функцій і завдань.
Міністерство фінансів, економіки,
промисловості та бюджету
Другим ключовим питанням економічного розвитку є формування фінансової системи, що базується на стійкій банківській системі.
Зміна структури органів регулювання фінансовим ринком в Україні відбиватиме сучасні об»»єктивні тенденції на ринку. На сучасному етапі діяльність банків та інвестиційних компаній стає дедалі універсальною, ризики на різних сегментах ринку перемішуються. У цих умовах створення єдиного регулюючого і наглядового органу виглядає своєчасною.
Безпосередньо керування фінансами перебуває у віданні фінансового апарату, головна ланка якого – Міністерство фінансів. Воно розробляє фінансову і податкову політику держави, політику в галузі державних витрат, проводить контроль за дотриманням фінансових законів.
Провідними підрозділами Міністерства фінансів є управління внутрішніх доходів, яке видає інструктивний матеріал у галузі прямих податків й організує їхнє надходження, і управління мит та акцизів, яке готує інструктивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надходження в бюджет.
Важливий підрозділ Міністерства фінансів – управління внутрішніх позик і державного боргу. Воно відає емісією державних позик, виплатою по них відсотків і погашенням державного боргу. До складу Мінфіну входить управління контролю за грошовим обігом. Фінансові системи є основним критерієм для розуміння механізму економічного розвитку країни.
Перевагою такого режиму регулювання є можливість чіткого поділу сфер відповідальності меж Казначейством і Органом фінансового регулювання: перше відповідає за законодавчу базу, а орган – за ефективну роботу відповідно до діючого законодавства.
Міністерство фінансів складає проект державного бюджету та організує його виконання.
Фінансова інфраструктура повинна містити у собі процедури бухгалтерського обліку і судочинства; розрахунково-клірингові організації, які сприяють торгівлі фінансовими інструментами;
регулювальні органи, які наглядають за стосунками учасників фінансової системи.
Орган управління фінансовими ринками відповідає за стосунки з фінансовими інститутами з метою забезпечення дотримання ними нормативних вимог.
До його функцій входить:
— оцінка ускладнень фінансових становищ організацій і безпосередній вплив колапсу на інші устави;
— проведення оцінки можливості виведення певної організації з кризи за участю інших комерційних організацій або державної підтримки;
— надання необхідних консультацій населенню;
— зниження, наскільки це можливо, ступеню використання легальних форм фінансової діяльності в кримінальних цілях.
Такий орган фінансового регулювання матиме дві основні переваги: своєчасність реагування на зміни ринкового середовища і ефективність використання режиму централізованого валютного курсу разом з НБУ
(тверда фіксація або « повзуча прив’язка»)
Державне Казначейство
У бюджетному процесі вирішальна роль має належить Уряду в особі Державного Казначейства.
Казначейство відповідає за бухгалтерський облік, підготовку інструкцій для установ, одержання їхніх запитів і підготовку щомісячних звітів і річних фінансових відомостей.
Казначейство готує оцінку бюджетних надходжень і бере участь у виробленні макроекономічної основи, а також контролює банківські рахунки уряду. Воно збирає всі податки і мита та забезпечує централізований збір плати.
Казначейство контролює всі надходження і виплати за своїм генеральним рахунком за користування і послуги для деяких установ. Для збирання надходжень використовується банківська система.
Контроль про витрату коштів здійснюють галузеві департаменти.
Витрати оплачуються казначейством на запит утримувача бюджету в межах бюджетних асигнувань і частки департаменту. Як платіжні засоби треба використовувати чеки або електронні переведення.
Казначейство контролює випуск і облік державних цінних паперів і вирішує питання обсягу, термінів та структури випусків, які розташовуються на аукціонах. Казначейство також встановлює правила для вторинного ринку казначейських цінних паперів.
Воно бере на себе відповідальність за вироблення рекомендацій з випуску державних цінних паперів і проведення необхідних аукціонів. В його компетенцію входить управління проходженням щоденних грошових потоків казначейства, що припускає випуск казначейських векселів, а також одержання і надання позик на ринках забезпеченого капіталу з метою підтримки щоденного балансу грошових потоків.
Основна функція казначейства — надавати допомогу міністрам у формуванні й реалізації економічної політики.
Працівники казначейства координують податкову стратегію держави, економічні і фінансові відносини з іншими країнами, ЄС та міжнародними фінансовими інститутами, політику відносно міжнародної заборгованості, експортних кредитів і допомоги іншим країнам, казначейство контролює загальні надходження в консолідований фонд, що виступає як єдиний рахунок казначейства.
За збір надходжень відповідають Національна податкова служба і митний департамент (обидва — підрозділи Міністерства фінансів).
Питання випуску цінних паперів, обсягу, термінів, структури вирішує Відділ управління боргом.
Відділ виконання бюджету затверджує графік платежів, у межах якого бюджетні міністерства витрачають кошти. За деякими видатковими статтями на етапі взяття зобов»»язань потрібна згода Міністерства фінансів.
Усі державні кошти акумулюються в Банку на зведеному рахунку уряду. Однак для галузевих міністерств відкриті субрахунки, які використовуються для кредитування і контролю їхніх видаткових лімітів.
Усі фінансові ресурси зосереджуються на єдиному рахунку казначейства (банк казначейства). Воно контролює надходження і виплати по цьому рахунку, що міститься в банку. Разом з тим у розв»»язанні операційних завдань з доходів воно участі не бере. Крупних платників податків на додаткову вартість вносять платежі безпосередньо на єдиний рахунок банку.
Категории: Мир| государство
